У Конотопі закінчився ремонт пам’ятника загиблим Конотопчанам в Афганістані

У наступному 2019 році виповниться 30 років із дня, коли останній солдат і офіцер колишньої Радянської Армії перетнув кордон із Афганістаном. Сталось це 15 лютого 1989 року. На тому й скінчилася наша війна. Більше не повертались наші бійці на Батьківщину в цинкових гробах на літаках, що охрестили «Чорний тюльпан»! Але пам’ять про ту війну залишиться в наших душах назавжди – поки живі й ходять по цій
землі учасники тих бойових дій! Поки живі їх діти, вдови загиблих!Поки про це нагадують чисельні обеліски, встановлені на їх честь і славу! Ми не хочемо, щоб більше повторилось подібне!

А ще також у той день, 15 лютого 2019 року, виповниться кругла дата – 10 років, як наша спілка Ветеранів війни в Афганістані «Саланг»вирішила обладнати сквер воїнів-інтернаціоналістів на честь і пам’ять
про наших загиблих товаришів — бойових побратимів. Люди старшого віку пам’ятають, який він був тоді, до 2009 року – просто забутий усіма квадрат площі. І люди бачать велику різницю, яким він став зараз – зі
справжнім пам’ятником, мармуровою дошкою, де висічені портреті та викарбувані імена 12 наших земляків, загиблих у тій війні, з гранітною дошкою багатьох країн світу, де пролили кров інтернаціоналісти, з
капличкою, де можна поставити свічку й помолитись, — доглянутий меморіальний комплекс, охайний і квітучий, немов райський куточок! Бо майже 90% робіт тут виконано руками самих ветеранів Афганістану –
небайдужими хлопцями, які бачили смерть на свої очі, смерть тих, хто можливо прикрив їх своєю груддю, своїм тілом у бою. Завдяки кому вони залишились у живих!

Наголошу: ми, афганці, не граємо в політику! Ні в депутати, ні в мери ми не балотуємось! Ми не займаємось ПіаРом! Ми лише хочемо, щоб влада міста прокинулася і помітила, що ми зробили і робимо для місцевих
мешканців, та допомогла це завершити та вберегти! Ми дякуємо всім, хто допомагає нам зберегти пам’ять про загиблих бойових побратимів! А кошти на обладнання виділяли спонсори – такі ж небайдужі люди, представники партій, звичайні пересічні конотопчани! Зокрема маємо за це висловити подяку Ользі Гінзбург, Олександру Кирію, Олександру Козулі, Ігорю Молотку, компанії «Зурбаган», приватним
підприємцям, які працюють на оптовому м’ясному павільйоні та багатьом іншим жителям! Ми також з Анатолієм Ухатим (нехай пухом йому буде земля) збирали гроші по під’їздам, по ринкам і магазинам – він, на жаль, так і не побачив, яким вийшов цей красивий пам’ятник!
Афганці за свої гроші придбавали цемент, пісок, гранвідсів, а у вихідні дні та після основної роботи викладали тротуарну плитку, встановлювали бордюри, лавки, висаджували дерева, саджали квіти.
Тільки цього 2018 року нами було висаджено 100 кущів роз. До речі, знаходились вандали, які викопували квіти і дерева! Минулого року викопали 6 туй, а цього року – 15 кущів самшиту. Це рівнозначно, що
красти квіти з могили – небувалий цинізм і гріх таким!

Чому я про це пишу? Тому, що це крик душі! Спроба достукатись до сердець живих! А тепер про найцікавіше – про слово і чого воно коштує від головної посадової особи міста – мера Конотопа!
У квітні місяці 2016 року я запросив до Афганського скверу новообраного мера Семеніхіна Артема Юрійовича. І в присутності ветеранів Афганістану, архітектора міста Холодьона Сергія Івановича я
йому розповів, чого ми потребуємо, щоб підготувати сквер до 30-ї річниці виводу військ з Афганістану. Артем Юрійович сам запропонував покласти тротуарну плитку, поміняти бордюри, зробити нову огорожу!
Пообіцяв відремонтувати пам’ятник, бо у багатьох містах граніт почав валитися, і пофарбувати його. А для того, щоб замінити на нові біг-борди з написами на них українською мовою взагалі визначив
найкоротшу дату — до 9 травня на День Перемоги 2016 року!
-Усе буде готове!!! – сказав він.
На моє прохання допомогти створити проект музею воїнів-афганців, щоб побудувати його на території скверу, він відповів, що музей побудує він сам!!!
Тоді я йому сказав: «Артеме Юрійовичу, ви так багато наобіцяли, що дуже боляче буде на душі, якщо цього не станеться!»
-Ви мені не вірите? – обурено перепитав Семеніхін А.Ю.
-Ще пройшло небагато часу, як ви обійняли посаду мера, — сказав тоді я. – Можливо, ви і виконаєте свої обіцянки… і в правду повірять вам афганці! Бо є ще депутати, які мають підтримати вас на сесії і
виділити на це з бюджету такі великі кошти! Лише тротуарної плитки потрібно 960 м2 та 400 погонних метрів бордюрів!
Він демонстративно постукав себе кулаком у груди і відповів: «Вір тільки мені!»
Як я вже зазначив, і повторюю, що при цій розмові були присутні наші воїни-афганці і архітектор міста Холодьон Сергій Іванович!

На неодноразові мої звернення до міського голови в 2016 році він мені впевнено і чітко відповідав, що все буде виконане! Ми намалювали малюнки — ескізи проекту. Затвердили їх на громадській раді, яка також
звернулась з цим питанням до мера – про що складений протокол! Художня рада затвердила цей дизайн. Однак біг-борди до 9 травня так й не були замінені на нові – але це була лише перша ластівка про реальні наміри!
У жовтні місяці 2016 року відбувся круглий стіл, у якому брали участь міський голова Артем Семеніхін, депутат від ВО «Свобода» Тетяна Іноземцева, Артем Колесник — він тоді був замом УЖКГ, та на той час
начальник відділу внутрішньої політики КМР Сергій Євдоченко і я. На ньому з вуст міського голови чітко пролунала вказівка Управлінню ЖКГ зробити проект і починати виконувати роботи. Але з тих пір більше
нічого не зсунулось із місця!
З вуст мера через три роки після зазначених вище подій чуємо лише головну відмовку, що «немає грошей, що на сесію міськради наше питання не виноситься, бо воно не в пріоритеті (!), що депутати не засідають!»
Хоча з квітня 2016 по березень 2017 року сесії відбувались! Мер кричить, що я на нього багнюку ллю, а правди – не чує! Чи не хоче чути!? Він навіть на наші заходи з вшанування воїнів-афганців перестав
приходити! Як і до чорнобильців 26 квітня цього 2018 року. Можливо, коштів від міського голови на корзину квітів не вистачає! А можливо таким чином демонструє свою неповагу!?

Ремонт скверу ми наполегливо продовжуємо ремонтувати за власні зібрані невеличкі кошти із внесків інтернаціоналістів. Знов допомогла Ольга Гінзбург – в неї не потрібно випрошувати, принижуючись! Батюшка Богдан допоміг відновити велику ікону, що розміщується на фасадній частині стіни каплички, і меблі в середині! Знов вклоняюсь з благодарністю ПП Козулі А.В. за допомогу у відновленні гранітних плит. Командир 58 ОМПБр Михайло Драпатий відкомандирував бійця військовослужбовця Юрія Ведмедя на ремонт самого пам’ятника. До речі, про Юрія Павловича Ведмедя мушу сказати окремо, адже проект пам’ятника в Афганському сквері ним, нашим земляком, був розроблений ще в 90-і роки. Але до
яких «батьків міста» він не звертався з пропозицією встановити пам’ятник – всім було байдуже і як завжди «не вистачало коштів». Він є його автором і скульптором. І тепер цей пам’ятник інтернаціоналістам
визнаний найкращим в Сумській області і одним із найкращих в Україні – минулого року він був затверджений в Міністерстві культури України.

Виходить так, що Юрій Ведмедь, як скульптор, подарував місту і проект і сам пам’ятник, оскільки тих 66 тисяч гривень, які були на нього виділені, вистачило лише на закупку матеріалу, підвезення каменю,
роботу механізованої техніки, а самому майстру за роботу не випало ні копійки!
Отже, виходячи із сказаного, бачимо, що ті політичні партії і люди, які нам допомагають матеріально, — в очах очільника міста є погані і зрадники! А так звана «молода команда», мабуть і дуже патріотична і
дуже хороша, — ВО «Свобода», УКРОП, ВО «Батьківщина», але ні копійчиною не допомогли, ні увагою!
А ось нібито «поганий» «Український вибір» у минулому році нам допоміг провести фестиваль, у цьому році – допоміг матеріально з ремонтом!
Конотопська районна державна адміністрація і районна рада забезпечили виділення коштів на обід для 120 чоловік гостей, за що ми безмірно вдячні голові РДА Миколі Горбенку і голові райради Анатолію Боярчуку!
А в міської ради, особисто в мера А.Ю.Семеніхіна, як видно, не вистачає грошей на корзину з квітами до пам’ятника загиблим, та часу на вшанування їх пам’яті!
Думаю, що в такому разі меру не депутатів треба звинувачувати, а свою неспроможність йти з ними на контакт, на компроміс і домовлятись! Не ображати під час кожної промови ганебними словами – бо яку реакцію в такому випадку він хоче побачити у відповідь? Депутати обрані народом!
За кожним депутатом стоять виборці і громада, які довірили йому контроль за діями влади! Вуличкоми, які підтримують мера за гроші, це далеко не вся громада! І меншість має підкорятись більшості – суспільній точці зору! Мер зобов’язаний чути депутатів! Без партійних лозунгів і гасел треба працювати на громаду міста, тоді знайдеш підтримку й на вищі щаблі! А ні – то дорога тобі до низу в небуття! Мені соромно, прикро й болить за таку владу в нашому місті.

Олексій Телятник, ветеран війни в ДРА, заступник голови спілки
ветеранів Афганістану «Саланг».

 

Крім того, членами Конотопської УСВА було здійснено благоустрій території навколо пам’ятника загиблим Конотопчанам в Афганістані.