Вітання Анатолія Линника з нагоди Дня вшанування учасників бойових дій на території інших держав та 31-ї річниці виведення радянських військ із Афганістану

Дорогі учасники бойових дій, воїни-інтернаціоналісти, родини загиблих!

31 рік – це багато чи мало? У всесвітньому кругообігу життя 31 рік – це дрібниця. Для середньостатистичного українця ж 31 рік – це половина життя… А для ветерана Афганістану? Для ветерана Афганістану 31 рік – це час, який мав «заспокоїти» пам’ять про виконання нашого військового обов’язку. Час, який мав адаптувати нас до мирного життя, загоїти душевні рани. Для родин загиблих цей 31 рік мав гамувати біль втрати. Звичайно, болю того не вгамують ніякі роки… Сучасному ж поколінню ця річниця має стати черговим уроком: уроком того, що історія має властивість повторюватися. Іноді, щоб запобігти деяким повторам, треба шанувати минуле, схиляти голову перед героями-предками, цінувати подвиги.

Як нещодавно я зазначив під час зустрічі «афганців» та членів родин загиблих із представниками місцевого самоврядування, –  нас не запитували, чи хочемо ми воювати в Афганістані. Нам сказали – ми пішли. І я переконаний, цей наказ пам’ятає кожен учасник бойових дій у Афганістані…

31 рік тому радянські війська виводили. В історії десять років війни завершилися, але вони досі тривають у снах багатьох із нас, у серцях матерів, які втратили на тій війні синів.

І сьогодні я, як голова Сумської обласної організації «Спілки ветеранів Афганістану», вважаю головним власним обов’язком захистити цих матерів, усіх членів сімей загиблих і своїх побратимів від соціальної несправедливості. Впевнений, зможу це зробити.

Вітаю з історичною річницею! Здоров’я усім нам, мирного неба й душевного спокою!

З повагою,
голова СОО «СОВЕАФ» Анатолій Линник