Привітання Анатолія Линника з нагоди 32-ї річниці виведення радянських військ із Афганістану

Дорогі учасники бойових дій, члени родин загиблих!

Шановні присутні сум’яни!

32 роки тому, 15 лютого 1989 року, територію Демократичної республіки Афганістан залишив останній радянський солдат. Найбільш кровопролитна у ХХ столітті, страшна за кількістю втрат війна завершилася. Ми доклали зусиль, щоб припинити її.

Роки стирають в пам’яті все, однак те, як виконували військовий обов’язок, – з нами навіки. Ті роки раптовими спалахами постають перед очима, нагадують про себе просто серед білого дня, з’являються уві снах.

Про ті роки завжди пам’ятатимемо не лише ми, ветерани. Ще більше болять вони матерям, які не дочекалися сина-солдата, сестрам, життя чиїх братів обірвалося серед гір і пустель, усім тим, хто через бойові дії на території чужої держави втратив близьку людину.

123 герої не повернулися на Сумщину. Сьогодні ще живі 86 їхніх батьків, 17 вдів. Здоровим із тієї війни не прийшов жоден: психологічно постраждали всі. Нині 14 ветеранів на Сумщині – з інвалідністю І-ї групи.  А ми ж, хто більш-менш вцілів фізично, вважаємо святим обов’язком дбати про побратимів, всіляко підтримати родини загиблих.

І я радий, що з року в рік ми відзначаємо пам’ятні історичні дати. Радий, що побратими отримують кошти на придбання житла. Радий, що проводимо бесіди національно-патріотичного спрямування з учнями шкіл, організовуємо змагання на військовий хист, проводжаємо юнаків до лав Збройних Сил України.

Я тішуся тим, що на Сумщині вдалося збудувати міцний «місток поколінь» між «афганцями» та юнацтвом: між мудрістю та досвідом й ентузіазмом та запалом. Тішуся, що на пам’ятні заходи біля нашого меморіалу збирається все більше містян. А у містах на честь ветеранів Афганістану називають вулиці.

Історія триває, але подвиг воїнів Афганістану пам’ятають!

Я щиро бажаю всім ветеранам бойових дій спокійних і благополучних днів. Нехай все, що ми зробили більш як три десятки років тому, і продовжуємо робити сьогодні, знаходить відгук, гордість і вдячність в серцях тих, заради кого живемо.

Бойове товариство без кордонів!